Друзья всем привет, немного о том , как команда DFC приняла участие в своих первых соревнованиях ))) DFC - Dnepr Fishing Club - это команда не из 2 -х человек ))) Это Клуб который объединяет Всех рыбаков нашей области и не только  ,и так ))) пятница вечер ,команды готовы к утреннему старту , и собрались за одним столом пообщаться )))) Старт , соперники слева - справа местные ребята , стойкие ))) и с вкусными котлетами  команде Proceramic спасибо 👍, борьба шла равная до финиша , для меня не понятным остался провал в клеве в 2 часа который и решил судьбу первого места , мы заняли 2 е место , проиграв победителю около 6 кг , бывает))) Команда Запорожские Козаки поздравляем !!!Работа на дальних кордонах не легкая , поработав коброй очень плотно на 120+ Мы не учли тот момент что сила броска от усталости не будет такой как на старте , + ветер второго дня И бросать в клипсу с дугой в 5-8 метров уже не получалось (, это будет наукой можно сказать и так ))) Но эта ошибка уже не впервые ) будем работать над собой !!! Спасибо #grandflatleague за турнир , было круто и #DFC обязательно будем бороться за выход в финал !!! Илья Паламаренко спасибо за игру , не думал что участвуя с человеком из другой команды впервые можно так понимать друг друга и идти к намеченной цели 👍Всем рыбакам хорошей трудовой недели И встретимся на выходных на рыбалке )))

Сергей Денисенко ака The kraken

Трохи вщухли емоції від риболовного свята у Нікополі і можна написати кілька слів щодо нього.

Коли за кілька тижнів тому дізнався, що у рідному місті буде проводитися Відкритий кубок з рибної  ловлі фідером, то дуже зрадів такій новині та плекав надію, що життєві пазли зійдуться і пані Доля дозволить прийняти участь у такому знаменному для мене заході. З дитячим нетерпінням рахував дні останнього тижня в очікуванні побачити рідні місця та батьків, почути на гачку смикання нікопольської рибки та подивитись на вправність місцевих риболовів. Певну тривогу викликала можливість розміщення свого робочого місця (платформи) та рибальського спорядження (це ж не як у дитинстві з одним саморобним вудлищем з поплавцем, невеличкою торбинкою з усім нехитрим скарбом та повстяною підкладкою під «попку») на величезних дамбових валунах та камінні, що, як на мене, є єдиною можливою перепоною для проведення змагань навіть обласного масштабу, адже дорогу до Нікополя потроху ладнають  (проте ще далеко до нормального стану), про організацію та гостинність цього славетного козацького краю взагалі жодних сумнівів. Але на місці всі занепокоєння вщухли. Достовірної інформації щодо структури дна та рельєфу на місці змагань не було. Батько протягом тижня збирав «надсекретну» інформацію у місцевих рибалок, що лящ клює на 42 метрах на червоного, а біблиця (плітка на нікопольському жаргоні) на 35-37 метрах, але щось з кльовом слабувато. Вдалося потрапити на місце змагань аж після 18-ої години напередодні, навіть маркерне грузило вже не було часу закинути. Проте приємно було побачити турботливо розмічену та підготовлену організаторами зону змагань. З інформації від місцевих рибалок та їх садків видно було, що у прихильників донної снасті дууууже понурі улови, а у прихильників поплавця деінколи до 4 кілограмів білої риби середнього розміру, проте плітки (не риба J) доносили інформацію про окремих лясчиків та коропчуків у щасливчиків, що викликало певні роздуми щодо складу прикормочної суміші та наживки.

Якось пройшла ніч; сніданок, благословення та молитви від матусі і вперед на змагання! На місці побачив численну дружину з Кривого Рога, приємно було бачити колег, з якими нещодавно зустрічалися на клубному чемпіонаті України, та місцевих риболовів з серйозним настроєм, причому як представників, скажімо, класичної місцевої ловлі, так і молодих жвавих хлопців з передовими знаннями, сучасними навичками та обладнанням. Отже «заруба» мала бути цікавою, адже 22 сміливця мали надію розгадати секрети місцевої рибки. Кілька приємних слів від організатора -  Голови  Нікопольської федерації риболовного спорту – Сергія Горгіладзе, навіть відчувалося його невеличке внутрішнє переживання за проведення змагань, що тільки додало душевності і справжності всьому заходу.

Сектор мені дістався 9-ий – рівно навпроти штабу змагань, ох, як чув спиною інтерес та прикуті допитливі погляди місцевих, проте мене чекав приємний бонус -  якийсь хазяїн забетонував невеличкий майданчик у цьому секторі, тому мені пощастило з комфортним розміщенням.

Багато часу провів за вивченням дна, бо каміння та злі мушлі на дистанції до 45 метрів вперто не хотіли часом віддавати маркерне грузило. Досить складний рельєф та дно, тому вимірюватися прийшлося, рахуючи час падіння грузила, як вчили професіонали, бо протяжки були малоінформативні. Так захопився донними дослідженнями, що година, надана на облаштування та підготовку, швидко сплила, тому не встиг підготуватися до сигналу СТАРТ, програв 7 хвилин конкурентам, але рибна ловля не терпить метушні. Обрав три перспективні дистанції: до 15 м (де ловлять поплавцем), 30 м (відносне невеличке плато із мушлею між бровками) та 47 м (відступив метрів 4-5 від початку дальньої вираженої бровки, аби була змога перевалити через неї можливого місцевого трофейчика).

Стартовий закорм середньої та дальньої дистанції, ладнаю гачок і нетерпляче очікування покльовки… Ну, що сказати… Чекав я годину… Друууугу… Треееетю!!! Скільки ж емоцій я пережив… Адже жодного жаданого навіть похитування квівера я не побачив. Що тільки я не робив. Все, що знав, чув випробував на всіх дистанціях: всі види та кольори опаришу та пінки, черв’як, мотиль у всіх можливих комбінаціях, довжина та товщина повідця, розмір гачка, протяжки, принади смако-ароматичні усілякі… Зеро! І хоча у найближчих конкурентів була схожа ситуація, я бачив, що в крайніх секторах хлопці щось з певною періодичністю клали у садки. Спочатку організатори із зацікавленістю та турботливістю питалися про мої новини, а потім делікатно тільки спостерігали. З самого початку ловлі я рясно приправляв прикормку тваринним різаним компонентом, адже якщо місцевим зустрічається лящ, то його затримати можна тільки щедро та смачно «накритим» столом, а на ближній дистанції я використовував більш активну прикормку з надією на те, що вона привабить рибульок, яких з товщі води ловлять на поплавець, а потім більш інертною опустити їх в дно. Нічого взагалі! Але початок четвертої години вселив в мене надію на позитивний результат. Відмовився від будь-якої екзотики, в насадку виключно надірваний соковитий хробачок та м’ясне їдло у кормаку. Впевнений загин квівера на п’ятій хвилині після закиду, підсікання і чую друга-лящика докілушного розміру на 30 метрах! Привітав його у своїй підсаці та випустив на відпочинок у комфортний садок. Перший є! Руки ніколи так не тремтіли, а серце не міг вгамувати! А де ж твої «стадні» друзі? Один закид м’ясця, другий, чекаю в 5-хвилинному темпі… Тиша… Через 15 хвилин знову впевнений загин кінчика вудлища. Підсікаю! І чую важкість. Якийсь поважний гість. Але він просто постояв, розвернувся та поплив по своїх справах, порвавши 0,12-міліметровий повідець (наслідок моїх утоншень у пошуках хоча б якої риби). Схід на точці ляща. Це її «вбиває». Проте сподіваюся, що як такої бійки в нас не було, можливо, не все втрачено. Наступна кормушка полетіла навздогін. Чекаю, і впевнений загин. Черговий місцевий бронзовий красень – «десь півторушка» у садку. Чергова кормушка, знову п’ята хвилина, знову трохи менший братець у садку. Все, легшає на душі разом із внутрішнім відчуттям, що, мабуть, прохід ляща закінчився. Так, наступні намагання виявилися безрезультатними. Пішов на дальню дистанцію останні півгодини до фінішу – там так як і в перші три години. Все, фінішна петарда розірвалася під вухом. Льоша, видихай. Все, що міг – зробив. Зважування показало 3400 грамів. Нібито і нормально, порівняно із ближніми суперниками, проте тривогу викликали дальні  сектори, адже з них постійно доносилися рибні новини. Але виявилося, що таки я зі своєю лящовою тактикою взяв перше місце. На нагородженні виявилося, що з рибою взагалі тільки 10 учасників з 22-ох. Насторожило, що мій криворізький переслідувач, який зайняв третье місце із вагою 2255 грамів, зробив результат на рибі спортивного розміру. Як він її знайшов, проте це були ті дальні від мене сектори, можливо, трохи інший склад риби був у тих краях, проте халатно до цього ставитися не можна. І дуже приємно, що мій найближчий переслідувач - місцевий молодий рибалка, він також робив ставку на ляща, чим останній йому віддячив БігФішем на 1800 грамів та його трохи меншим собратом і загальною вагою 2715 грамів.  Душевною і теплою вийшла заключна урочиста частина змагань. Кожному учаснику організатори знайшли вітальні слова ,а спонсори – дуже щедрі та вагомі подарунки – це ж Нікополь! Дуже приємно отримати своє перше фідерне золото саме в рідному місті! Від всієї душі дякую організаторам та небайдужим людям, за підтримки яких відбулося таке риболовне свято. Ви на правильному шляху. Так тримати!