Жити нормально почнем у цій країні тільки тоді, коли будем поважати працю інших.
Прошу усіх уважно почитати.
Коментар Держрибагентства України до статті Крапки над і : де і коли можна вудити рибу
14 квітня 2015 року кореспондентом Тетяною Андрушко на сторінці Кіровоградського Медіапорталу «Акула» було опубліковано статтю «Крапки над «і»: де і коли можна вудити рибу» у якій наведено коментарі Голови Маловисківської районної організації Союзу юристів України Василя Назаренка до основних положень Закону України «Про аквакультуру».
Але, на жаль, ці коментарі не завжди коректні та можуть ввести в оману пересічного рибалку-любителя, інспіруючи створення можливих конфліктів на побутовому ґрунті.
Враховуючи вагу любительського рибальства для українців, вважаємо за необхідне надати свій порівняльний аналіз чинного законодавства України та коментарів пана Назаренка.
З метою надання необхідних роз’яснень рибалкам коментуємо вказану статтю окремо по кожному запитанню:
– Як відомо, Закон України «Про аквакультуру» набрав чинності. Також ним внесено зміни до Водного кодексу України. Які саме?
– Законодавчі акти змінили підхід до самої процедури надання водних об’єктів у користування на умовах оренди, а також любительської ловлі риби. Зокрема, згідно з вказаними законодавчими актами, підприємці, які орендують ставки, зобов’язані передбачити місця для забезпечення права громадян на загальне водокористування, а саме – на безоплатне купання, плавання на човнах, а також безоплатне любительське риболовство.
Дійсно Законом України «Про аквакультуру» та зміненою редакцією статті 51 Водного кодексу України введено принципово новий підхід надання водних об’єктів в користування на умовах оренди, у тому числі і з метою риборозведення (для цілей аквакультури), але ці зміни жодним чином не стосуються любительського та спортивного рибальства.
Відповідно до Закону України «Про аквакультуру» законодавство розрізняє різні процедури та принципи надання у користування водних об’єктів, особливо для риборозведення:
водні об’єкти – водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми) надаються в користування на умовах оренди, у тому числі для рибогосподарських потреб, відповідно та в порядку, передбаченому статтею 51 Водного кодексу України;
рибогосподарські технологічні водойми - надаються в користування на умовах оренди для цілей аквакультури відповідно та в порядку, передбаченому статтею 14 Закону України «Про аквакультуру».
Також Закон України «Про аквакультуру» чітко розрізняє визначення «водні біоресурси» та «об’єкти аквакультури». Це дуже важливо розуміти та враховувати, особливо в аспекті права власності на об’єкти аквакультури (рибу), а також незрозумілого та безпідставного бажання рибалок – любителів ловити рибу на будь-якому водному об’єкті без врахування особливостей умов його оренди.
Відповідно до статей 17, 27 Закону України «Про тваринний світ» на природних водоймах встановлено два види любительського рибальства: на умовах загального та спеціального використання водних біоресурсів.
Однак, діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів (стаття 3 Закону України «Про аквакультуру»).
Крім того, любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства.» (п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства).
Звертаємо особливу увагу на той факт, що об’єкти аквакультури (всі види риб, у тому числі представники аборигенної іхтіофауни), які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучій рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у приватній власності суб’єктів аквакультури (стаття 6 Закону України «Про аквакультуру»).
Таким чином, жодного любительського рибальства на рибогосподарських технологічних водоймах не може бути тому, що риба є власністю господарюючого суб’єкта. Для порівняння візьмемо овочі, фрукти або інші сільськогосподарські культури, що належать господарнику на праві приватної власності. Тому в розглянутому випадку використання водних біоресурсів - об’єктів аквакультури без згоди суб’єкта господарювання може кваліфікуватись як крадіжка.
Разом з тим відповідно до Закону суб’єкти аквакультури можуть надавати рекреаційні послуги (а не загальне водокористування) на платній або безоплатній основі.
Для довідки також зазначаємо, що під час вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби суб’єктами аквакультури застосовуються заходи з інтенсифікації виробництва (внесення органічних та мінеральних добрів, рибних кормів, препаратів захисту від екто та ендо паразитів), інші технологічні операції, що є несумісними особливо із купанням та відпочинком населення.
Що ж до загального водокористування на інших водних об’єктах, то дійсно відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування (у тому числі любительського та спортивного рибальства), однак, крім випадків, передбачених законом.
Такими випадками є, зокрема, зазначені у статті 47 Водного кодексу України можливість та порядок обмеження права загального водокористування.
Відповідно до положень зазначеної статті на водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених саме водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду, що може бути врегульовано у договорі оренди або у додатковій угоді між ними.
Водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на умовах оренди, зобов’язаний довести до відома населення: або умови загального водокористування, або про встановлення обмежень загального водокористування на водному об’єкті, наданому йому в оренду.
- Заборона ж вільного доступу до ставків є підставою для розірвання договору оренди! Адже відповідно до Правил любительського спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України, риболови-любителі мають право на безоплатний вилов риби вудочками і спінінгами не більше ніж на п’ять гачків на будь-яких ставках і водних об’єктах України, незалежно від їх цільового призначення чи підпорядкування будь-яким господарюючим суб’єктам у будь-яку пору року…
... Любительська ловля риби здійснюється безкоштовно і не потребує будь-яких дозволів. При цьому рибалка-любитель має право зловити не більше трьох кілограмів риби, і, разом із тим, має право на вилов тільки лише «аборигенних» видів риби, до яких належать ті, що розмножуються природним шляхом: карась, плітка, окунь, щука, тощо.
Вважаємо такі коментарі некоректними. Твердження що: «риболови-любителі мають право на безоплатний вилов риби … на будь-яких ставках і водних об’єктах України, незалежно від їх цільового призначення чи підпорядкування будь-яким господарюючим суб’єктам у будь-яку пору року…» не відповідає дійсності.
Пунктом 4.1 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19, передбачено, що любительський та спортивний вилов риби, інших водних біоресурсів здійснюється:
на водоймах загального користування - безкоштовно;
на водоймах, наданих громадським об'єднанням для організації любительського рибальства:
членам таких об'єднань - за їх членськими квитками;
іншим громадянам - за платними відловлювальними картками, які видаються цими об'єднаннями. Вартість таких карток встановлюється громадськими об'єднаннями за погодженням з фінансовими органами Автономної Республіки Крим або відповідної області та з органами рибоохорони.
Установлення плати за рибальство з берега допускається тільки на річках, площа водозбору яких не перевищує 50 тис. квадратних кілометрів.
Право безоплатного рибальства на водоймах, де впроваджене платне рибальство, а також на тих, що закріплені за громадськими об'єднаннями, надається (за наявності відповідного посвідчення):
інвалідам I та II груп;
учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС I та II категорій;
дітям до 16 років.
Щодо встановлення термінів нерестової заборони, то вона стосується промислового лову водних біоресурсів на водоймах загальнодержавного значення, та не стосується орендованих водних об’єктів, на яких орендар здійснює господарську діяльність з вирощування об’єктів аквакультури.
Поряд з тим для довідки зазначаємо, що є водні об’єкти, на яких створені режими спеціальних товарних рибних господарств (далі - Режим). Організацію надання послуг з любительського рибальства на водних об’єктах, які використовуються відповідно до такого Режиму, регламентує Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.01.2008 за № 64/14755.
Також відповідно до Правил любительського та спортивного рибальства (пункт 3.10.) для створення сприятливих умов любительського рибальства та надання відповідних послуг рибалкам-любителям на ізольованих водоймах місцевого значення або ділянках таких водойм можуть створюватись в установленому порядку культурні рибні господарства (КРГ). Режим любительського рибальства в КРГ встановлюється користувачами цих господарств.
Варті додаткових коментарів і відповіді на окремі питання, інформація з яких не підтверджується жодним з відомих нам офіційних джерел:
– А якщо ця вимога порушується?
– Виловлені рибалкою-любителем короп, товстолоб чи білий амур, яких розводить орендатор ставка, повинні бути випущені до водойми. Риболовам-любителям не дозволено вилов риби та інших водних живих ресурсів, занесених до «Червоної книги» України.
– А звідки рибалка-любитель знає, які риби хто розводить і вирощує?
– По-перше, Законом дозволяється орендування ставків тільки для розведення, відгодівлі, вилову і реалізації окремих видів риб, зокрема коропа, товстолоба і білого амура. А на вимогу рибалки-любителя орендатор зобов’язаний пред’явити йому акт зариблення орендованого ставка державного стандарту, в якому вказуються час його зариблення і яким видом риб.
Фахівці, що працюють у Держрибагентстві України, так і не змогли ідентифікувати Закон України, яким визначено, що суб’єкту аквакультури дозволяється лише «…розведення, відгодівля, вилов і реалізація окремих видів риб, зокрема коропа, товстолоба і білого амура..». Були б вдячні за отримання відповідних посилань, а якщо такі відсутні, то спростування наведеного твердження.
Для довідки та порівняння надаємо перелік основних об’єктів національної аквакультури, у тому числі аборигенних видів, які вирощуються у наших ставках та сажалках незалежно від умоглядних обмежень, які наведено у коментарях:
амурський сазан;
білий амур;
білий товстолоб;
строкатий товстолоб;
великоротий буфало;
веслоніс;
українська луската порода коропа;
українська рамчаста порода коропа;
ленський (сибірський) осетер;
російський осетер;
стерлядь;
бестер;
сом європейський;
сом канальний;
судак;
щука;
карась срібний;
лин;
струмкова форель;
райдужна форель.
Що стосується зазначених «вимог рибалки-любителя …» до орендаря щодо надання актів зариблення ставка, то вони є безпідставними та незаконними, оскільки Законом України «Про аквакультуру» чітко визначено зобов’язання суб’єктів аквакультури (частина 2 статті 5). Відповідно до встановлених зобов’язань орендар – суб’єкт аквакультури інформацію щодо обсягів виробництва продукції аквакультури, а також акти зариблення, у визначені строки за формами, затвердженими у встановленому порядку, має подавати територіальним органам Держрибагентства України.
– А орендар може виловлювати ту рибу, яку не вирощує? Скажімо, карася?
– Орендар не має права вилову аборигенних риб, зокрема карася, плітки, окуня, щуки тощо в орендованій ним водоймі. Більше того – після попадання в сітку цих видів риб такий вилов підлягає обов’язковому поверненню до водойми.
Ні, орендар має право на законно вирощену ним рибопродукцію, у тому числі «Скажімо, карася». Черговий раз цитуємо Закон України «Про аквакультуру»:
«Об’єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучій рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності»;
«об’єкти аквакультури – гідробіонти (всі види риб, у тому числі представники аборигенної іхтіофауни), що використовуються з метою розведення, утримання та вирощування в умовах аквакультури».
– Отже, орендар не має права заборонити любительське рибальство на ставку чи водоймі?
– Так. Також не дозволяється стягувати плату з рибалок-любителів, оскільки такі дії кваліфікуються чинним законодавством як здирництво, що підпадає під дію Кримінального кодексу України. Але рибалка-любитель зобов'язаний підтримувати належний стан водойми – не залишати на березі у воді чи на льоду сміття та інші відходи. Також він зобов’язаний не допускати пошкодження щитів, аншлагів та інших знаків, встановлених на водоймах та на їх берегах, не застосовувати для рибної ловлі заборонені Правилами рибальства снасті та знаряддя, не мити транспортний засіб у рибогосподарських водоймах або в прибережних смугах, не перебувати на водоймі чи біля неї з вибуховими чи отруйними речовинами.
По суті даного коментаря маємо зазначити, що саме посягання рибалок – любителів на приватну власність суб’єктів аквакультури тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Разом з тим погоджуємось із необхідністю «підтримувати належний стан водойми». Оскільки, не тільки рибалка-любитель, а і суб’єкти аквакультури зобов’язані не допускати погіршення екологічного середовища та умов існування водних біоресурсів у результаті своєї діяльності (частина 2 статті 5 «Права та обов’язки суб’єктів аквакультури» Закону України «Про аквакультуру»).
– Норми закону зрозумілі. Але в реальності часто виникають суперечності. Куди можна звертатися, аби захистити свої права, якщо орендар нехтує вимогами і не дозволяє вудити рибу?
– Скарги на орендаря можуть подаватись орендодавцю, сільраді чи райдержадміністрації, в органи прокуратури, а також в обласне державне Управління охорони і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства. Але, сподіваюся, на місцях цілком спроможні розібратися і порозумітися і без втручання ззовні. Врешті-решт, довкілля – це наше спільне багатство і дбати про нього маємо разом.
Погоджуємось: Врешті-решт, довкілля – це наше спільне багатство і дбати про нього маємо разом.
Таким чином «…любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства.» (п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства).
При цьому, «Об’єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності.» (частина 3 статті 6 «Право власності на об’єкти аквакультури» Закону України «Про аквакультуру»; необхідне підкреслено).
Разом з тим «Для надання рекреаційних послуг у сфері аквакультури з метою оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення суб’єкт аквакультури визначає місця у межах наданих у користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм.
Рекреаційні послуги у сфері аквакультури можуть надаватися суб’єктом аквакультури на платній або безоплатній основі.» (частина 5 статті 13 «Напрями та види аквакультури» Закону України «Про аквакультуру»).
