Щорічний звіт з Колодіївки 2016, в якому цього разу буде багато риби, фотографій, і взагалі багато іншого цікавого!

День перший 11.08.16 р.

"Кожному своє,
так було написано на воротах Бухенвальда."
"Казка про рєпку, або Хулі не ясно?" ©Лесь Подерев'янський

Кому що, а нам Бакота. Якщо зазвичай про неї просто мрієш (відколи попереднього року приїхав з Колодіївки), то останні декілька тижнів вона вже починає снитись. Цього року, після не дуже вдалого минулорічного виїзду (в плані рибалки), ми вирішили їхати на початку серпня. Казали добрі люди що на ляща це найкращий місяць, тому після недовгих дискусій була визначена конкретна дата - 11 серпня. Ближче до зазначеної дати стало ясно, що з погодою нам не дуже пощастило.  :?  Передбачалось різке похолодання і дощ в перший та другий день:

Тиск теж, як каже Василь (то один з учасників нашої авантюри) "нє очєнь".   Передбачався різкий перепад якраз на четвер-неділю. Одним словом як пальцем в ж....   Але оперативні вісті з Бакоти вселяли надію, лящ ловився, та й перенести дату ми не могли (в когось день народження, хтось запрошений на весілля і т.д.).
Тому після тривалих зборів, в четвер 11 серпня наш забитий речами бусик рано-вранці вирушив в напрямку Кам'янець-Подільська. Дуже важливо було встигнути до дощу спуститись до Дністра, бо навіть легкий дощ перетворює це діло в такий екстрім, що руки мокріють (а в Сергія може і не тільки руки  ).

Сергій, наш водій, в народі Чапа. Стає великим перфекціоністом, коли діло доходить до завантаження машини на рибалку нашим численним барахлом. Підозрюю що це через те, що то його машина і йому нею рулювати. Оправдовується це тим, що він вже чотири роки успішно нас доставляє на Дністер і назад. Незмінний учасник наших поїздок.

Окремо хотілось би відзначити дорогу до Золочева. Ям нема, але колійність така, що скоро можна буде поїзда пускати. Та й напливи асфальту плавності руху не додають. Пробував поспати - не вийшло.
Але як би там не було вже близько 11.00 наша дружня компанія (цього разу в складі 4-х людей) вже прибула в Колодіївку. Зустріли Толіка (той що єгерь). "Їдьте на 4-й сектор", коротко сказав він і невизначено махнув рукою кудись вдалину. Не відразу, але все ж таки ми знайшли той четвертий сектор. Через деякий час до нас приплив чи то його син, чи то зять, який і доставив нас човном на протилежний берег на наше заплановане місце дислокації (те саме, де ми були в 2014 році). 

Потім стандартна процедура розкладання, по 50 за приїзд і т.д.
Перші проміри дна ехолотом показали наявність риби на глибинах 6-12 м. Це радувало . Після обстеження ми поставили два маркери на перспективних на нашу думку місцях, один на глибині 8 метрів (2-метрова яма), інший на рівному столі між 2-ма невеликими бровками. Стандартно закормили кашею на ніч (розмішали з глиною, наліпили шарів).
В перший вечір ловили мало. В основному клював невеликий  рибець, попалось декілька лящів/підлящиків по 500-800 грам. З наживки в фаворі опариш, але реагувала риба також і на кукурудзу (рибець) і на хробака (підлящик). Прикормка: Flagman Competition Special Bream + Flagman Competition Big Fish + Flagman Фідер горох (велика упаковка по 3 кг, використовувалась в якості бази). Все це замішувалось на флагманівській мелассі (Bream Spices) і до цього всього додавався варений горох, який відігравав роль крупної фракції. Отакий венігрет

А тим часом погода псувалась, треба було приготувати шашлик, тому ввечері ми вже не ловили. Сиділи в палатці, їли шашлик, курили кальян, пили по 50, потім ше по 50, потім ше по 50 і т.д. поки вже не пора було йти спати, бо був ризик пропустити вранішній кльов. Тим більше що дзвіночки, які ми повішали на фідери, поки сиділи  в палатці все рівно не подавали ніяких сигналів.

День другий 12.08.16 р.

"А може ти і м'яса не їси?
-нє, не їсу я м'яса принципово,я тільки випить іноді люблю."
"Кацапи" ©Лесь Подерев'янський

В цей день кожен з нас зловив своїх лящів, ми варили бограч, коптили рибу, але давайте розкажу вам все по порядку.
Значить почали ловити ми зранку десь в годині 6-тій. Падав дощ (дощ падав цілу ніч, ще з вчорашнього вечора). В основному клювала всяка дрібнота, типу рибця. Але наш лящомен Юра, який сидів відразу зправа біля мене умудрявся час від часу витягнути ляща. Давайте я вас познайомлю (фото з виїзду):

Березький Юра, він же Бєрьоза він же Beer4ik, постійний мій напарник по рибалці. Вічно ловить більше за мене і вічно задовбує мене за все підряд, за що я його терпіти не можу. Але волею долі він мій кум і йому належить півмотора для човна, так шо приходиться його брати з собою. До цеї рибалки був переконаний, що почистити рибу то означає просто помити її. Впринципі вищенаведене фото цілком його характеризує.

Ну так от як я вже сказав спочатку тільки йому щастило на сопливих. В мене декілька лящових покльовок, нереалізованих. В Василя і Сергія взагалі покльовок було мало. Але потроху ситуація виправилась і до години 9 вже всі розловились.

Ловили знову ж таки на опариша, потім пробували на кукурудзу, потім коли пройшов дощ, кльов потроху почав стихати, поки зовсім не припинився.
Далі на обід був бограч. Хотів вам написати як його варити, але хз як його варити. Той секрет знає тільки один з нашого колективу:

Василь (Васіл, Васьол). Челавек-мем, добре вміє варити бограч і плов, може перелопатити пів Львова в пошуках необхідних для тої справи інгредієнтів. Використовує мало прикормки (в силу того, що мало приділяє уваги рибалці). Хотів написати що мало п'є, але збрешу. Одним словом дуже корисна на рибалці людина, такий має бути в кожній рибацькій компанії.
Так от він якраз і варив бограч. Той процес само собою був детально задокументований:

Бограч був бомбезний, за що всі одноголосно проголосували півгодинною тишею за обідом, бо роти у всіх були зайняті.
В цей день я ще плавав і фотографував безкінечні пейзажі Бакоти:

Вдень лящ не клював, ловити нам вдавалось його лише протягом досить короткого періоду вечірнього кльову (приблизно з 7-ї години і дотемна) а також вранці (відколи починало сіріти і десь до години 9-ї). Цікаво що десь під обід вдалось виловити на фідер окунця, який спокусився на бичка, що вчепився на гачок.

Погода вкінці-кінців остаточно вирівнялась:

Але всерівно було прохолодно і більшу частину часу ми ходили в куртках і светрах. Частину ранішнього улову ми закоптили і під пиво рибка зайшла швидко. 

На вечір я ще доварив відро салапінської каші і ми ще раз на ніч закормили наші точки. Велика надія була на нічний кльов, оскільки була інформація, що найкраще лящ клює вночі. Але, повторюсь, кльов тривав тільки до темна. Я просидів над світляками до 4-ї години ранку, побачив за цей час дві непевні покльовки і пішов спати. Спав цілу годину, бо в 5-тій вже почало клювати, але то вже був інший день

День третій 13.08.16 р.

"Я люблю тебе, жизнь, і хочу, шобилуччє ти стала!"
"День колгоспника" ©Лесь Подерев'янський

З моєї точки зору кльов в нас з кожним днем був все кращий і кращий. Але проблема була в тому, що тривав він відносно короткими періодами лише вранці і ввечері. Вночі і вдень не клювало взагалі (я маю на увазі ляща, дрібноту не рахуємо). Водночас ми мали попередню інформацію, що лящ ловиться добре всю ніч. А в нас вночі чомусь глухо. Так і цього дня - відловились відносно непогано вранці, а далі тільки рибець. З наживки ми нічого не міняли, прикормку теж. Юра пробував ловити на маленькі бойли - глухо. При чому рибець діставав конкретно, і часто не давав лящу підійти до наживки. Окрім цього відчутно падала вода - за тих два дні що ми пробули -  вода впала десь на 10-15 см. Моя тринога стояла спочатку в воді а потім опинилась на березі.   Одним словом треба було щось міняти.
Цього дня на обід в нас був плов (вгадайте хто його варив  ).

Плов то така традиційна наша страва, яку ми готуємо кожен рік, тому нема змісту уточняти, що він як завжди вдався
В цілому день був спокійний, хто хотів - спав, хтось плавав на човні. Постійно доводилось відбиватись від гнівних коментарів наших друзів на фейсбуці, яких вже конкретно захарили наші щасливі морди на фоні Дністра на фотках, які ми там постили.   Шо зробиш, в когось рибалка а в когось робота...
До речі гриби також є. Ми їх не збирали, але люди, які залишили човен біля нас (просили поглядати), повертались з лісу з грибами. Ми позичили декілька для фото:

Після обіду я вирішив змінити місце лову і змістився лівіше по берегу на вихід з тої заплави, в які був розміщений наш табір. Маркери в воді навпроти мене ненав'язливо підказували, що там має бути бровка. Ехолот це підтвердив - ближня бровка була на відстані 45-50 метрів, дальня - 70 - 75 метрів. Там я і вирішив ловити. Але не судилось. Ліг поспати в палатці, поставив будильник на 19.00 вечора і проспав, бо телефон розрядився. Встав, вже було по 10-тій, темно, невідомо куди кидати. Ще лівіше по берегу за цей час з'явилась купа місцевих рибаків (вихідні розпочались). Їхні дзвіночки підозріло часто дзвеніли. В місцевих я так зрозумів взагалі немає звички знімати дзвіночки з фідерів ні при вимотуванні ні при виважуванні. Я трохи поспостерігав за ними, але в темноті так і не зміг розібрати  - чи то в них так клює постійно, чи то просто вони так часто перезакидаються (в кожного по п'ять патиків). Як виявилось пізніше в них клювало. А я трохи посидів біля фідерів і не заробивши жодної покльовки пішов спати до ранку.

День четвертий і останній 13.08.16 р.

"Усі перевороти, юний друже,
Одне начало мають і кінець:
Спочатку розбивається склотара,
А потім підкрадається п.....ць…"
"Король Літр" ©Лесь Подерев'янський

Найгірший день будь-якої рибалки - це день, коли пора збиратись додому. Але вранці в нас ще був час, і з четвертої ранку ми ще трохи половили. В Юри як завжди ловився лящ і періодично замахував рибець. В мене спочатку не клювало взагалі і я вже грішним ділом подумав, що дарма я змінив закормлену точку. Але через деякий час пішло-поїхало. При чому з моєї точки за весь час, який ми в той день ловили, мені попався лише один рибець. А так зазвичай покльовував білякілограмовий лящ. Покльовки не стихали і приблизно до 11.00  я встиг непогано відловитись. Набагато краще, ніж за всі попередні дні.

Треба було з першого дня там ловити. Ну а потім рибалку довелось припиняти, бо пора було вже додому. Почались довгі і нудні збори, про які розказувати нема що. Я потім підійшов до місцевого рибалки і підкупивши його немаленькою порцією опариша, який в нас ще залишався, вивідав в нього багато цікавого. Він розповів, що вночі треба ловити близько від берега, і чим ближче до обіду, тим далі треба ловити. Спочатку на ближній бровці, потім на дальній і т.д. В них лящ ловився всю ніч, ранок, і продовжував ловитись допоки ми не виїхали. Вкотре переконуюсь, що отримана від місцевих рибалок інформація набагато цінніша за покази ехолота чи маркера. Той же рибак при мені витягнув карпика десь на око кілограма з півтора.

В підсумку цей виїзд виявився найбільш вдалим в плані рибалки, ніж всі попередні роки. Кожен отримав свою дозу задоволення, додому поверталися з хорошим настроєм і вже по дорозі почали обговорювати поїздку на наступний рік. Висновки зроблені, досвід отримано, пиво випито, традиційне фінальне фото зроблено  :

Отаке....

P.S. Я тут потроху розповів про кожного з нашої компанії. Мабуть вартувало щось сказати про себе, але шо буду хвалитись 

P.P.S. Забув сказати - цього разу ми не спінінгували, бо за попередньою інформацією цього року по хижаку слабо. Вже на місці опитані спінінгісти нам це підтвердили, бо ловили вони в основному окуня і зрідка попадався дрібний судачок (200-300 грам).

P.P.P.S. Для тих кому дивно, навіщо в цьому звіті епіграфи Подерев'янського. Просто ми половину дороги в машині його слухали.... Навіяло... Ну і для більшої автентичності звіту